Стоп Булінг

Доброго ранку - Добрий день - Доброго вечора💚

 

Це не так. Вважається, що це скорочений варіант від "Дай, Боже, добрий день!", як і "Доброго дня!" — скорочене "Бажаю доброго дня!". І те, і те — побажання.

І навіть якщо залишити версію, що "Добрий день!" — це констатація, філологиня Наталя Марченко коментує: "Такого роду усталені вирази сформувалися в часи "міфічні", коли слово мало Силу й ним на марне не кидали. Стрічаючись, люди встановлюють правила світобудови на мить зустрічі. "Добрий день!" — тобто ми в цю мить стрілися, і це добрий час, і добре місце, і ми добрі люди, і для всіх ця зустріч закінчиться добре. А вже після розмови, якщо така відбулася, чи іншої взаємодії, залежно від результату звучать побажання: або "Доброго вам здоров'я!", "Доброго дня!" тощо, або "Щоб тобі дорога колом стала!". Мова — це сенси, спосіб осягнення світобудови, Творення, а не набір правил".

2️⃣   Чому ж тоді "Доброго ранку!" можна?

Мовознавець Олександр Скопненко пояснює, що народний мововжиток не орієнтується на частини доби під час привітання. "Добрий день!" або "Добридень!" казали і кажуть, незалежно від того, настав ранок чи вечір. Це підтверджують численні спостереження за живим народним мовленням. У російсько-українському словникові за ред. А. Кримського та С. Єфремова (1924–1933) укладачі навіть подали відповідну ремарку, що "тільки в інтелігентів" уживані форми "До‌брого ра‌нку!"; "Добри‌вечір!"; "Добра‌ніч!"; "На добра‌ніч!". Зауважте, форми "До‌брого дня!" немає.

Чому ж тоді "Доброго ранку!" є? Наталя Марченко коментує: "Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба побажати стрічному добре з усим впоратися".

Говорімо та пишімо правильно! 😉